Автор: Артур Олександрович Александров, доктор медичних наук, професор, завідувач кафедрою медичної психології Санкт-петербурзької медичної академії післядипломної освіти.

Навіювання старе як мир. Словесну дію на психіку хворих використовували з лікувальною метою Платон, Арістотель, Гіппократ. Довгий час навіювання було оточене ореолом таємничості, загадковості і містичного страху. В даний час з’ясована фізіологічна основа механізмів навіювання і самонавіяння.
Відмічено, що чим активніше реагує людина на емоційні дії, чим він вразливіший, тим легше він піддається навіюванню. Надзвичайно емоційні, вразливі і вселяються діти. Вони чутливі до емоційної обстановки в сім’ї. Діти, в порівнянні з дорослими, живіше реагують на те, що відбувається навколо, більше радіють і засмучуються.

Як пише великий знавець знахарства в слаборозвинених країнах Р. Райт, «психологічне поневолення одних людей іншими старо, як мир. На землі завжди були люди, що жадали власті.
Але майстерна, добре продумана практика оволодіння людською свідомістю, контролю над ним, практика перетворення цієї свідомості в глину, з якої можна виліпити все, що завгодно, – це внесок, якому суспільство зобов’язане перш за все знахарям».
Завжди і скрізь, якщо люди відчували дефіцит знань, в їх середовищі з’являвся знахар, який хоч чимось міг заповнити зяючі проломи в уявленнях про природу. Головна зброя знахарів, яка дозволяє їм панувати над навколишніми людьми, – здібність до навіювання.

Самонавіянням і навіюванням можна добитися і об’єктивно реєстрованих загальних змін в організмі. Так у людини, якій вселяється відчуття голоду або ситості, змінюється склад крові і, зокрема, відповідно зменшується або збільшується кількість лейкоцитів, що містяться в ній. Вселяючи відчуття переохолодження, можна викликати появу «гусячої шкіри» і підвищення газообміну.
При деякому тренуванні це виявляється доступним багатьом. Якщо ж тренуванню присвятити значну кількість часу, то, подібно до йогів, можна навчитися управляти багатьма функціями свого організму.

Як пояснюється феномен самонавіяння з позицій науки? Самонавіяння – це процес навіювання, адресований самому собі. Самонавіяння дозволяє викликати у самого себе ті або інші відчуття, сприйняття, управляти процесами уваги, пам’яті, емоційними і соматичними реакціями. Суть самонавіяння, по І. П.
Павлову, полягає в концентрірованном роздратуванні певної області кори головного мозку, яке супроводжується сильним гальмуванням решти відділів кори, що представляють функції всього організму, його цілості і існування. У виняткових випадках при самонавіянні навіть знищення організму може відбуватися без щонайменшої фізичної боротьби з його боку.
Дія самонавіяння, згідно теорії А. А. Ухтомського, пояснюється концентрірованним роздратуванням певної ділянки кори, тобто виникненням домінанти на тлі пониженого кіркового тонусу.