Автор: Вера Анатольевна Паригина, кандидат юридичних наук, провідний науковий співробітник ВНІЇФЕК, керівник департаменту податкового консалтингу і захисту прав платників податків АБ “Юстина-південь”.
Всі основні віхи розвитку і виникнення податків в Росії: від оподаткування в допетровськую епоху (IX-XVII вв.), податкових реформ Петра I і змін в актах законодавства в дореволюційній Росії до податків епохи «військового комунізму», Непу в 1922-1929 рр., податкових реформ до СРСР і становлень сучасної податкової системи Росії, в короткому викладі.
I. Історія виникнення і розвитку податків і оподаткування в дореволюційній Росії
1. Загальні положення. До вивчення історії оподаткування в Росії зверталися такі відомі дореволюційні історики, як Д.И. Іловайській, Н.М. Карамзін, В.О. Ключевській, Див. Солов’їв, И.Г. Прижов, В.Н. Татіщев і ін., а також маститі економісти: Э.Я. Бретель, И.Я. Горлов, В.П. Дьяченко, П.И. Лященко, И.Х. Озеров, В.Н.
Твердохлебов і ін.
Серед юристів в тій чи іншій мірі вказані питання досліджували С.В. Завадській, Б.П. Распопов, Г.Ф. Шершеневіч, А.Ф. Кисляковській, Ф.В. Тарановській і ін. Крім того, з дореволюційних книг, що дійшли до нас, по праву хронологічно найранішою є виданий в Києві в 1624 р.
збірка церковного права «Номоканон», який містить серед іншого положення про обов’язкові платежі на користь церков.
В сучасній науці окремі періоди історії оподаткування і податкового права розглядаються в роботах М. Буланже, А.В. Бризгаліна, И.С. Зуйкова, Л.В. Зуйкової, А.Д. Мірошника, А.А. Тедєєва, В.А. Тимошенко, Ю.П. Титoвa, А.В.Толкушкина, И.В. Торопіцина, Д.Г. Чорниця і ін.
2. Оподаткування в допетровськую епоху (IX-XVII вв.). У Староруській державі (кінець IX в.) основним джерелом доходів скарбниці стала дань – прямий податок (подати), що збирається з населення. Перші згадки про стягування дані відносяться до епохи князя Олега (? – 912). При цьому староруські літописи іменують «данню» військову контрибуцію.
У міру зростання і посилення Київської феодальної держави дань перестала бути контрибуцією і перетворилася на подати. Одиницею обкладення данню в Київській Русі був «дим», що визначався кількістю печей і труб в кожному домогосподарстві, рало або плуг (відома кількість ріллі). Обкладення «по диму» відоме з давніх часів.
При зборі деяких прямих податків рахівниць «на дим» зберігався в Росії до XVII в. (розкладка мирських повинностей, гроші на ратних людей, на викуп полонених, стрілецька подати), а в Закавказзі – до початку XX в.
Дань платили предметами споживання (хутром і ін.) або грошима – «по шлягу від рала» (під ралом розумілася одиниця обкладення – плуг або соха, а шляг – арабські монети, платіжний засіб того часу на Русі).